Амёба обыкновенная (протей) живет в пресных стоячих водоемах (лужах, прудах, болотах). Размеры 0,2-0,5 мм.

Мембрана амебы постоянно образует выросты (ложноножки, псевдоподии), с помощью которых амеба передвигается («перетекает») и захватывает добычу – бактерий, водорослей и простейших.

Амеба обволакивает их ложноножками, получается фагоцитозный пузырек. Он сливается с лизосомой, получается пищеварительная вакуоль. Там пища переваривается, простые органические вещества поступают в цитоплазму амебы, а непереваренные остатки выбрасываются наружу в любом месте мембраны.

Дыхание (поглощение кислорода, выделение углекислого газа) и выделение вредных продуктов жизнедеятельности происходит через поверхность клетки за счет разницы концентраций.

Амеба обладает раздражимостью, например, уползает от яркого света или кристаллика соли.

Чисте гладкофарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов'язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа) тощо.
Зважаючи на фізичні особливості шкаралупи яйця, середньовічні писанки до наших днів не збереглися. Однак масове розписування яєць в Україні існувало протягом століть. У XIX ст. писанкарство у різних художніх варіантах побутувало на всій території України, про що свідчать давні колекції українських писанок у музеях Києва, Лубен, Львова, Кракова, Варшави, Брно та ін.

Найдавніші писанки зберігаються у фондах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України і походять зі сіл Острів (1882 р., Львівщин ... Читать дальше »

«Шлях кобзарів — це шлях народу!» — сказав Михайло Стельмах. І це справді так. Кобзарів любили, цінували в Україні, адже вони завжди були з народом: супроводжувати козаків у походах, пробуджували волелюбний дух українців, закликали до боротьби за національне та соціальне визволення, оспівували подвиги героїв, завжди залишалися зацікавленими народними літописцями.
Тарас Шевченко у поемі «Невольник» розповів історію молодого кобзаря Степана, який був козаком, потрапив у полон до турків-яничар, у кайданах ламав під землею камінь, а потім утік. Його піймали, «До стовпа в’язали, Очі виймали, Гарячим залізом випікали…»
Десятки чи, може, й сотні сліпих кобзарів ходили шляхами України, мандрувати селами, грою та співом заробляли на життя. Селяни, почувши спів кобзаря, сходилися на майдан, приносили їжу, брали співця до себе в хату на ніч. Часто кобзарі супроводжували козаків у походах, а ті шанували їх, звертатися за п ... Читать дальше »